АНОНС:

Туристичні маршрути

Найчастіше екскурсія по місту розпочинається з площі Польський ринок,де височить будівля ратуші. В минулому в ній відбувались засідання польського (в XVIII ст. – польсько-українського) магістрату, сьогодні тут музейні експозиції. У наш час на Польському ринку відбуваються важливі міські заходи, концерти, фестивалі.

В середньовіччі Кам’янець називали «містом трьох націй», оскільки тут жили українці, поляки та вірмени (останні переселились на Поділля з Криму). Кожна з національних общин мала власне самоврядування і судочинство: польська громада – згідно з Магдебурзьким правом (в 1374 р. князі Коріатовичі надали жителям міста відповідні привілеї), українці та вірмени – «згідно своїх старих звичаїв» (отримали привілеї в 1467 та 1496 рр.).

Близько 1385 р. папою римським була заснована Кам’янецька дієцезія (римо-католицька єпархія),центром якої є кафедральний костел св. Апостолів Петра і Павла. На територію кафедри з Польського ринку можна потрапити через Тріумфальну арку. Тріумфальну арку, яку спорудили на честь відвідування міста польським королем Станіславом Августом в 1781 році, часто називають «Аркою бажань».

Недалеко від Польського ринку знаходяться комплекси монастирів двох католицьких чернечих орденів – домініканців та францисканців, які прибули в місто ще в XIV ст. Сучасного вигляду ці споруди набули уже в XVIII ст. Фасад костьолу св. Миколая прикрашений кам’яними скульптурами та емблемою ордену домініканців – горельєфом пса з палаючим смолоскипом.

У XV-XVIII ст. «русини» (українці) мали власний ринок на півночі міста. В цій його частині знаходиться церква св. апостолів Петра і Павла XVI ст., що збереглась до наших днів майже без змін. «Руський» магістрат знаходився у будинку Кіріяка по вул. П’ятницькій. Після реставрації його прикрасила фігура дракона.

Ринок вірменської громади був розташований на півдні міста. У цьому ж районі знаходяться: торговий дім, позаду якого руїни собору св. Миколая з дзвіницею, торгові склади, житлові будинки. В стіні Благовіщенської (Миколаївської) церкви знаходиться пам’ятний камінь, закладений в 1003 р. вірменської ери (1544 р.).

В 1393 р. великий литовський князь Вітовт завоював Поділля. Останній з Коріатовичів – князь Федір – виїхав до Угорського королівства, де отримав владу над містом Мукачево. Частину краю, разом з Кам’янцем, Вітовт передав польському королеві Ягайлові. На межі XIV-XV ст. статус міста і краю змінювався ще декілька разів. Деякий час західним Поділлям «на княжих правах» володів краківський воєвода Спитко. У 1434 р. Кам’янець став столицею Подільського воєводства у складі Польського королівства. Центром воєводства місто було до 1793 року.

Кам’янець був головним бастіоном Польського королівства на сході. Його називали «редутом християнства». Проте в 1672 р. гарнізон міста капітулював перед турецьким султаном.

У XVIII ст. в Кам’янці з’явився монастир тринітарського ордену з костьолом. Метою діяльності тринітаріїв був викуп бранців з турецької неволі.

Майже всі, хто приїзжає в Кам’янець, відвідують костел св. Апостолів Петра і Павла. Ніхто не може залишитись байдужим до величі цієї святині. Фундаторами костьолу були Князі Коріатовичі. Кам’яну будівлю в готичному стилі зведено єпископом Павлом І (1428-1453).

Головний вівтар спершу був там, де зараз головний вхід. Єпископ Яків Бучацький (1510-1517) звів дві бічних нави. В 1648 р. єпископ Михайло Дзялинський добудував презбітеріум і переніс туди головний вівтар. В часи турецької окупації (1672-1699) костел було перетворено на мечеть. З заходу йому прибудували мінарет висотою 36,5 м. Для відродження святині багато зробив єпископ Ян Гнінський (1700-1716). Капітальний ремонт катедри проведено єпископом Миколою Дембовським (1742-1757). У 1756 р. на мінареті встановили статую Богородиці.

Російські царі і більшовики тричі ліквідовували Кам’янецьку дієцезію, а у 1946-1990 рр. в катедрі знаходився відділ атеїзму історичного музею. У червні 1990 р. костьол повернули римо-католицькій громаді, а 16 січня 1991 р. папа римський Iоан-Павло ІІ відновив дієцезію.

В різних частинах Старого міста туристи можуть побачити залишки оборонних стін з бійницями, бастіони і башти, які нагадують про часи, коли Кам’янець був неприступною фортецею. В 1570 р. в місті проживало 3 тисячі жителів, було 614 дерев’яних і 30 кам’яних будинків. В Кам’янці було 16 цехів ремісників (ковалі, гончарі і т.д.). до наших часів збереглись башти, які стоять на скелях: Кушнірська, Гончарна, Різницька, Кравецька, Захаржевського. Назви веж в різних описах називались по-різному. Загалом, це було пов’язано з тим, який цех кам’янецьких ремісників на час складання опису опікувався конкретною баштою.

Добре збереглась башта Гончарська (її також називали Різницькою, Яничарською), яку видно з Новопланівського мосту. Вона п’ятиярусна з боку каньйону і триярусна з боку Старого міста. Особливість башти – скошеність верхньої частини стін з зубцями-бійницями. Вежа споруджена на початку XVI ст. На її східному фасаді збереглась плита з гербом і датою (1583). Скоріш за все, це дата капітальної реконструкції. У 1963 р. реставратори відновили високий конічний дах башти, який завершується вишкою для вартового-сурмача. В протилежній від Гончарської башти стіні каньйону є тріщини, які ще в XVII ст. замурували, щоб ускладнити ворогу спуск в долину. Дещо південніше знаходяться башти «Різницька» та «Кравецька».

У минулому існувало лише три в’їзди до міста. Головний в’їзд охоронявся замком, але, перед тим, як потрапити на міст, потрібно було проїхати через башту св. Анни (розібрана у 1876 р.). Перед Замковим мостом з боку міста були: Міська брама, Вірменський бастіон (Міський шанець) і декілька батарей.

Існували два оборонно-гідротехнічних вузли у долині Смотрича – Польська і Руська брами. Через них потрапляли в місто з північно-західної сторони та півдня.

Від Польської («Ляської») брами дорога вела круто вгору – до башти Стефана Баторія («Кушнірська башта») – найбільшої в системі міських укріплень. Вона споруджена в XV ст., у XVI ст. – реконструйована, а у XVIII ст. було добудовано два поверхи. В одній з прибудов башти є проїзд – «Вітряні» ворота. Над ним – таблиця з латинським надписом: «У 1585 р. споруджені Стефаном Баторієм К[оролем] П[ольським], Станіславом Августом Королем Польським відновлені і добудовані». Біля Кушнірської башти знаходиться Турецький бастіон.

 

 

Туристи полюбляють довго милуватись видом на Стару фортецю (Старий замок), слухаючи розповіді екскурсоводів про битви і ворожі облоги, які їй судилося винести за свою довгу історію. Найдавніший опис фортеці походить з 1494 р. Тоді міста до замку можна було потрапити через Міську браму, що охоронялася баштою, а з боку поля – через Пільну браму. Між воротами були "ізбища" з міцних дубових брусів і три башти. Із західного боку замок мав дві башти, з північно-західного боку його захищав рів. У дворі замку розташовувалися: православна церква, будинок коменданта, приміщення для сторожі і челяді, склади зброї і боєприпасів, пекарня, пивоварня, стайня. На озброєнні гарнізону було всього 11 гармат і 32 гаківниці (важкі рушниці з гаком-підпіркою). Кам’янецька фортеця мала європейське значення, але більшість укріплень і споруд у 1494 р. були в незадовільному стані. Тому за ініціативою Апостольської столиці на початку XVI ст. частина "церковної десятини" була спрямована на спорудження нових башт. Саме тоді побудовані або реконструйовані всі 12 башт Старого замку.

З боку міста першою в замку є п'ятикутна Нова Східна башта, яка виходить за лінію стін. На одній з її стін видно плиту з присвятою: "1544, Боже, Тобі Єдиному слава. Іов Претвич, архітектор".

Під Новою Східною баштою в скелі вирубана криниця глибиною близько 36 м. Від цієї башти дорога веде вправо, на Підзамче. Ліворуч від неї підносяться дві лінії стін: нижня, ламана - Північного бастіону; висока, пряма – власне Старого замку. На високій стіні стоять круглі башти: Лянцкоронська (на ній частично зберігся герб цього роду), Комендантська (під час реставрації на початку XXI ст. в її стіні виявили снаряд часів II світової війни) і Рожанка (побудована в 1503 р. на засоби єпископа Креслава). Поруч з Рожанкою знаходилась Пільна брама, перебудована в 1771 р. і розібрана в 1876 р. для кращого проїзду. Від Рожанки таємний хід вів до башти Водної. Найменша башта замку – Комендантська. Під час реставраційних робіт на початку XXI ст.. у її стіні виявили снаряд часів ІІ світової війни. У 2007-2008 рр. реставратори звели башту, схожу на Комендантську (відома за малюнками XVII ст.).

Максимальна довжина Старого замку складає близько 180 м, ширина - близько 50 м. Площа замкового двору - близько 0,75 га, разом з Північним і Південним двориками - 1,5 га.

У 1544 р. на озброєнні гарнізону замку було 14 гармат 43 гаківниці, 30 аркебузів, 20 мушкетів. Для зміцнення найбільш небезпечного західного напряму в 1621 р. споруджено Новий замок, за типом поширеного в Західній Європі горнверку - "рогатого" укріплення з двох півбастіонів, сполучених прямою стіною – куртиною. Максимальна ширина Нового замку - 250 м, довжина - 220 м. Площа його укріплень сягає 3 га. Існує легенда, що, побачивши в 1621 р. прекрасно укріплений Кам’янець, турецький султан Осман II запитав: "Хто побудував це місто?". "Сам аллах" - почув у відповідь. "Так нехай Аллах його і здобуває" - з цими словами султан віддав своєму війську наказ про відступ. В давнину довкола міста були і інші земляні укріплення. Серед них і так звані "Вітовтові шанці". У жовтні 1633 р., спираючись на Вітовтові шанці і польові фортифікації на схід від Старого міста, польські війська розгромили 25-тисячну турецько-татарську армію. У 1648-1655 рр. під стінами міста 5 разів з'являлися козацькі полки під проводом Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса і Івана Богуна, але спроби взяти фортецю були марними.

В серпні 1672 р. місто було взяте в облогу 120-тисячной армією турецького султана Магомета IV. Основні бойові дії відбувались довкола Нового замку. Тут тримали оборону близько 1000 захисників (всього гарнізон міста налічував близько 1,5 тис.). Щоденно на Новий замок обрушувалося 400 ядер і 200 мортирних гранат. Турецькі сапери рили підкопи. Тому довелось відступили в Старий замок. 25 серпня турки підірвали міну під Великою Західною баштою і почали штурм. Захисники зуміли його відстояти, але стало зрозуміло, що фортеця довго не простоїть. Староста Н.Потоцький та інші керівники гарнізону прийняли рішення почати переговори з турками. Ті погодилися прийняти капітуляцію. Під час переговорів, 26 серпня , злетіла в повітря Чорна башта. Вибухнув пороховий який, як вважають, був підпалений начальником артилерії Геклінгом. Загинуло близько 500 чоловік, у тому числі «Гектор кам’янецький» Єжи (Юрій) Володиєвський, якого вважали душею оборони. У західному кутку Старого замку стоїть башта Велика (Нова) Західна, побудована в 1542 р. Вона сполучена з баштою Донною, яка немов підпирає її з боку замку. Зверху Донної башти встановлювали дерев'яну башту для сторожів. Між Рожанкою і Новою Західною баштою на західній стіні Старого замку знаходяться залишки башти Малої Західної, під якою в XVI ст. були порохові склади. Між Великою і Малою Західними баштами в стіні зберігся отвір, до якого йшов міст, що сполучав Стару фортецю з Новим замком .

Перша башта на південній стіні Старого замку, починаючи із заходу, називається Ляцькою (споруджена на гроші архиєпископа Яна Ласького) або Білою. На стіні башти зберігся герб Ласського - "Кораб". Інша башта названа на честь відомого воєначальника, краківського каштеляна Яна Тенчинського. Наступна башта, споруджена на засоби кам’янецького єпископа Якова Бучацького, називається Ковпак. Біля неї над скелею колись була невелика башта, що охороняла дорогу з Хотина. У південно-східному кутку замку знаходиться найпотужніша башта, зведена в 1503-1513 рр. - Папська або Юлія, оскільки засоби на її споруду виділяли римські папи Юлій II і Лев X. Коли в XIX ст. фортеця стала в'язницею, тут був ув’язнений "опришек" Устим Кармалюк. У 1823 р. він утік з Папської башти, і її з тих пір стали звати Кармалюковою.

В середині XVI ст. перед баштами Папською, Ковпак і Тенчинською була зведена стіна, фундамент якої покоїться на скелі. Виник Південний дворик (бастіон), на якому стояли гармати. Довгий час ніхто не міг узяти штурмом Старий замок. Коли Кам’янець був в турецьких руках (1672-1699рр.), польське військо разом з українськими козаками кілька разів безуспішно силоміць намагалося захопити місто. Турецький гарнізон нараховував 6-7 тис. чоловік, тоді як в Кам’янці в 1681 р. було всього 3 тис. жителів. На озброєнні турків було 227 гармат. Аби забезпечити безпечний проїзд до замку, турки заклали каменем арки Замкового мосту, перетворивши його на суцільну стіну . У 1699 р., після підписання Карловецького мирного договору, Поділля було повернено Речі Посполитій. Для відродження Кам’янця польський сейм на 10 років звільнив місто від податків і підтвердив всі привілеї ремісничих цехів. У XVIII ст. велися значні роботи по зміцненню замку і всього міста.

У квітні 1793 р. польський гарнізон без бою здав фортецю російській армії. Місто стало центром Подільського намісництва, а з 1797 р. –Подільською губернією у складі Російської імперії. На початку XIX ст. Кам'янець-Подільський втратив своє військово-стратегічне значення, а його фортеця перетворилася на в'язницю.

Через багато років, в кінці березня 1944 року, Старий замок знову встав на захист міста. Невеликий гарнізон радянських воїнів не дозволив пройти відступаючим частинам німецької 1-й танкової армії.

З південного боку Старого міста знаходиться оборонно-гідротехнічний комплекс Руських воріт, добре видний із Замкового мосту. У минулому через них в'їжджали в Кам’янець з півдня дорогою, що йшла з Хотина, попередньо переїхавши невеликий міст через Смотрич.

Комплекс Руських воріт почали будувати в кінці XV століття і закінчили близько 1515 р. Пізніше його кілька разів добудовували і реконструювали. Зокрема, це було пов'язано з пошкодженнями, які наносили розливи річки. Про одну з останніх реконструкцій нагадує пам'ятна плита з гербом Речі Посполитої і датою 1770 р.

В кінці XVII ст. в комплекс Руських воріт входило вісім башт, дві з яких знаходилися на острівцях. Довга стіна повністю пересікала каньйон. У ній були зроблені шлюзи, за допомогою яких піднімався рівень води в річці. Це значно підсилювало оборону міста з півдня, сходу і півночі. До того ж, з Руських воріт можна було фланкувати Замковий міст.

Руські ворота вважалися другим по важливості, після Старої фортеці, вузлом оборони. Саме тому під час оборони Кам’янця в серпні 1672 р. їх гарнізон налічував 230 воїнів, якими керував Станіслав Маковецький.

Над Руськими воротами на скелі знаходиться чотирикутний бастіон, від нього над скелею йдуть стіни - з одного боку до Міських воріт, з другої - до військових казарм, побудованих на крутій скелі в 80-х рр. XVIII ст..

До наших днів дійшли окремі башти комплексу: Прибережна, Дозорна, Приворітна,нижні яруси Надворітної башти; бар бакан; казематна куртина - мур, при якому знаходились приміщення-каземати; рештки мурів; залишки шлюзу XVIII ст. на протилежній стіні каньйону.

В кінці 2007 - початку 2008 р. на комплексі Руських воріт велися реставраційні роботи, після закінчення яких його планується приспособити під центр народних промислів і ремесел.

До складу Польських воріт станом на 1672 р. могло входити шість башт, сполучених стінами, барбакан, а також стіна зі шлюзами. На початку XVIII ст. дорога з боку замку перестала існувати, замість неї був побудований міст зі сторони Польських фільварок. У XIX столітті багато укріплень було розібрано. У XX столітті проводилася реставрація уцілілих башт.

Туристи можуть побачити на правом березі річки Наскельну і Надворітну башти з барбаканом а також Настінну - на лівому березі.

Через 300 м на скелі можна побачити башту Захаржевського, яка колись захищала брід (звідси її інша назва - Башта на броді).

Якщо від Польських воріт йти правим берегом річки по старій дорозі ще далі вгору за течією, можна дійти до греблі, побудованої в 1920-х рр. Звідси відкривається незвичайно живописний вигляд на Старий замок.

Туристи не можуть не милуватися прекрасними видами, що відкриваються за кожним поворотом каньйону Смотрича. Не випадково збереженням цього місця зацікавилось ЮНЕСКО. На весні скелі каньйону і древні стіни зміцнень вкриваються жовтими квітами. Це квітне аурінія наскальна, батьківщина якої - Середземномор'я.

У 1797-1920 рр. Кам’янець був центром Подільської губернії. В кінці XVIII ст. в місті налічувалися 564 будівлі, в яких проживало близько 3,7 тис. жителів. У 1869 р. в місті проживало 19157 осіб, а в 1918 р. - 58325.

У XIX- початку XX ст. Кам’янець був важливим адміністративним і культурним центром. Тут споруджуються готелі, банки, в 1866 р. відкрито бібліотеку, в 1890 р. - історичний музей, в 1899 р. -"Пушкінський будинок".

Кам'янець-Подільський пов'язаний з іменами відомих діячів української, російської і польської культури. Так, в православній семінарії вчилися С.Руданський, Н.Леонтович, А.Свидницький. У місті творили художники В.Розвадовський, В.Гагенмейстер, А.Грен, вивчали історію краю І.Ролле і Ю.Сицинський, збирав легенди В.Даль, черпали матеріал для творчості М.Булгаков і Ю.Тинянов.

За ініціативою місцевих патріотів в жовтні 1918 р. в Кам’янці відкрили Український державний університет. 22 січня 2008 р. Кам’янець-Подільський університет отримав статус національного.

У 1919 р. в місті знаходився державний центр Української Народної Республіки (Директорія, правління, командування).

Тисячі кам’янчан стали жертвами сталінських репресій. Було зруйновано багато храмів. У 1937-1941 рр. Кам’янець-Подільський був центром однойменної області (її перейменували лише в 1954 р.). У роки Другої світової війни і німецької окупації населення міста скоротилося удвічі, було знищено багато пам’ятників історії.

У другій половині XX ст. в Кам’янці-Подільському з'явилися великі промислові підприємства. У багатьох країнах має попит продукція кам’янецьких заводів - цементного, кабельного, консервного.

В середині 1950-х років почались реставраційні роботи в Старому місті. У наш час тут знаходиться близько 150 цінних пам'ятників історії і культури. За їх кількістю місто займає третє місце на Україні. У 1977 р. Старе місто разом із замком визнане історіко-архітектурним заповідником. У 1998р. створений Національний історіко-архітектурний заповідник "Кам’янець".

З кожним роком зростає число вітчизняних та іноземних туристів, які відвідують місто, знайомляться з його пам’ятниками, беруть участь у різних фестивалях. Серед видовищних заходів користуються популярністю авторалі і мотокрос.

Туризм - один з пріоритетних напрямів розвитку міста. Десятки тисяч вітчизняних та іноземних туристів приїжджають до Кам'янця-Подільського, аби насолодитися його живописними пейзажами та відчути дихання історії. Зростає необхідна для туризму інфраструктура: зводяться нові готелі, ресторани та ін. У Кам’янці-Подільському проводиться ряд традиційних фестивалів і видовищних заходів. В середині травня Кам’янець святкує День міста, в рамках якого проходять етапи чемпіонатів України по повітроплаванню і ралі, а також яскраві фольклорні свята. У 2007 році вперше проводився фестиваль "Технопарк кам'яного періоду", що об'єднав любителів авторалі, мотоболу і мотокросу.

Перші вихідні жовтня Кам’янець зустрічає фестивалем "TERRA HEROICA" (з 2005 р.), у якому беруть участь вітчизняні і зарубіжні групи військово-історичної реконструкції.

Захопливі видовища, героїчне минуле і неповторна природа дарують незабутнє враження про старовинне місто над Смотричем. І не важливо, скільки разів тут побувати - з кожною новою подорожжю гості міста завжди відкривають для себе щось нове та цікаве.


Навігація
Кам'янецька Петиція
lorem